Зима, сама измучена морозом,
Тоскливо движется своим ледовым возом...
Снежинок рой, что дрозофильных мух,
Заставил зябко кутаться в кожух.
А путь так гол и скользок, как стекло,
Здесь жизнь мою поймать не сможет зло
И, с краю, средь обетов и зароков,
Кичится лишь числом своих пороков.
Я в темпе нерешительном адажио
Плыву спокойно мимо стана вражьего,
А утомлённый и покорный Ангел сна
Хранит покой и мирно спит весна.
Я же - цветок, что в сумраке затерян,
Спешу к тебе, Всевышний. Срок отмерян...
Пришла в себя, но близится конец...
Смиренно жду испрошеный венец.
Познав вполне чужбины испытанья,
Заснуть в твоих объятьях – вот желанье –
Средь роз бумажных и огарков свеч...
А чуткий страж моих коснётся плеч,
Неспешно, под собачий мирный лай,
Откроет двери мне в Небесный Рай.
Перевод с украинского стихотворения Маргариты Метелецкой.
Стара зима, побрижена морозом,
Повагом котиться своїм льодовим возом...
Сніжинок рій, як дрозофільних мух,
Через яких я кутаюся в смух
На голій, аж полив'яній дорозі,
Де захопить життя моє не в змозі
Серед обітниць, смут і сподівань
Хизується у злі мерзенна твань...
У темпі соромливого адажіо
Пливу повільно проти стану вражого,
І, весь знеможений, покірний Ангел сну
Не будить геть заблукану весну...
Всеможний! Вкрай стуманена Стокротка
Спішить до Тебе. Бо життя коротке -
Тільки оговтався , а вже його кінець!
Я так молю сподіваний вінець,
Зазнавши всіх поневірянь у приймах, -
Заснути у Твоїх снажних обіймах
Між паперових роз, огарків свіч...
Сторожкий стукар збудить темну ніч
І чемно під собачий мирний лай
Покаже двері у Небесний Рай...
Перевод с украинского стихотворения Маргариты Метелецкой.
http://stihi.ru/2010/04/18/8946
Стара зима, побрижена морозом,
Повагом котиться своїм льодовим возом...
Сніжинок рій, як дрозофільних мух,
Через яких я кутаюся в смух
На голій, аж полив'яній дорозі,
Де захопить життя моє не в змозі
Серед обітниць, смут і сподівань
Хизується у злі мерзенна твань...
У темпі соромливого адажіо
Пливу повільно проти стану вражого,
І, весь знеможений, покірний Ангел сну
Не будить геть заблукану весну...
Всеможний! Вкрай стуманена Стокротка
Спішить до Тебе. Бо життя коротке -
Тільки оговтався , а вже його кінець!
Я так молю сподіваний вінець,
Зазнавши всіх поневірянь у приймах, -
Заснути у Твоїх снажних обіймах
Між паперових роз, огарків свіч...
Сторожкий стукар збудить темну ніч
І чемно під собачий мирний лай
Покаже двері у Небесний Рай...
Стокротка - маргаритка
Снажних - сильних
Стукар - нічний сторож
Комментарии
Хранит покой и мирно спит весна".
Менi здаеться, що тут драматизм авторськоi думки невиправданно зникае.
Ближче до оригиналу було б:
"И изможденный Ангел клонится ко сну,
Не клича заплутавшую весну".
Переклад, на мою думку, така справа, що все одно щось втрачається, на жаль.
Дякую за відгук і зауваження. Зі сторони завжди краще видно недоліки і такий погляд завжди корисний.
З повагою. Олег.
RSS лента комментариев этой записи